БЕРЕЖІТЬ БАТЬКА Й НЕНЬКУ

Тема: Бережіть батька й неньку.

Мета: розширювати і поглиблювати знання учнів про значення батьків в житті людини; формувати в дітей культуру почуттів; виховувати шанобливе ставлення до батьків, дідуся та бабусі; до матінки України.

Учитель.

Ми зібралися у нашому класі на родинне свято. І сьогодні у нас багато гостей, яким ми сердечно раді. А особливо велика шана нашим батькам: мамам і татусям, дідусям і бабусям. Отож, на сьогоднішньому святі ми вшановуватимемо батька й неньку, як сказано в одній із 10 Божих Заповідей: „Шануй батька й неньку, то благо тобі буде і довго житимеш на землі”.

Батьки.

А ми до вас на свято прийшли не з порожніми руками.

Мама 1.

Принесли ми вам мішечок гречки, щоб між учнями у класі не було суперечки.

Мама 2.

А ми принесли в дарунок мішечок вівса, щоб класна родина була здорова уся.

Батько.

Дарую вам підкову на щастя.

Мама 1.

Даруємо хліб і сіль, щоб всідалося у вас добро.

Мама 2.

Дарую ще й цукор, щоб солодко жилося.

Мама 3.

Даруємо вам мед, щоб завжди щиро приймали гостей.

Учитель.

Щира дяка за ваші вітання та гарні побажання, ще й до того ж щедрі дарунки. Запрошуємо вас усіх з дітьми на теплу і щиру розмову.

Учень 1.

Сьогодні ми зібралися на свято.

До нього готувалися усі.

Щасливі, що у залі мами й тата,

І гості, що запрошували ми.

Учень 2.

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо -

Весь перший клас вам щиро промовля.

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо

- Хай щастям наша повниться сім'я.

Учень 3.

Ви на місця зручніше всі сідайте,

Ми пісню заспіваєм щиро вам,

Ми вдячні, що прийшли ви всі на свято,

Тож веселитись можна усім нам.

Учень 4.

Хай це родинне свято в нашім класі,

Ще більше здружить і зріднить всіх нас,

Бо найщасливіша у світі та людина,

Що друзів має поряд повсякчас.

„Пісня про друга”.

Учень 5.

Рідні мами, рідні тати,

Ми вітаєм вас на святі,

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

Учень 6.

Ви нас теж любіть, рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі.

Разом.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково.

Учитель.

Так, любі діти, батько й мати - найрідніші й найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, збагачують наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.

Учень 7.

Коли б начальником я став

Хоч на одну годину,

То я б одразу наказав

Закон ввести єдиний.

У дні святкові й вихідні

Батьків не допускати

Без нас у парк, на стадіон,

До цирку й до театру.

Ще й всюди входи спорядив

Словами охоронними:

„Вхід без дітей для всіх батьків

Суворо заборонений !”

Учитель.

Батько, тато, татусь... Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Стриманість батьківської любові відбилась у прислів'ях та смішинках.

Учень 8.

З батьком - суд коротенький.

Учень 9.

Батькова лайка - дужча за материнську байку.

Сценка „Батько і донька”.

(Кімната. За столом сидить батько і читає газету. Забігає донька.)

Дівчинка. - Татку, а чому на вулиці іде дощ?

Батько.  (Відповідає, не відводячи погляду від газети).

- Підростеш, дізнаєшся!

Дівчинка.  - Тату, а в баби Яги є бабинята?

Батько.  - Звідки я можу знати?!

Дівчинка.  - Тату, а навіщо коняці на плечах коси?

Батько.  - Поїдеш у село до бабусі, то запитаєш у коняки.

Дівчинка.  - Тату, а мотоцикл любить цукерки?

Батько.  - Не знаю, я його не запитував.

Дівчинка. - Татусю, (обіймає) а ти не сердишся, що в тебе так багато розпитую?

Батько. (Відкладає газету, бере доньку на руки).

- Що ти, моє сонечко, хіба можна сердитися! Адже чим більше запитуватимеш, тим більше знатимеш (обоє виходять).

Учитель.

Споконвіку батько в сім'ї вважався господарем. На нього покладалися обов'язки піклуватися про родину, годувати її та захищати.

Учень 10.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить,

Ніхто так мене на світі,

Як вони, не любить.

Учень 11.

Горе чи нещастя

Чи біда яка

Всіх нас виручає

Татова рука.

Татова правиця

Знає труд і піт,

Із руки цієї

Ми йдемо у світ.

Учень 12.

Рідна, ніжна, щира, добра і міцна,

У життя дорога з нею не страшна.

Без руки цієї горе в світі жить,

Вслід за сиротою щастя не біжить.

Як підеш у люди, щоб там не було,

Хай в тобі не згасне батькове тепло.

Учень 13.

Любі татусі! Живіть щасливо і довго на світі.

І будемо ми всі любов'ю зігріті.

Бо поки є батько, доти є сонце,

доти пташина співа під віконцем,

доти є поміч і втіха й розрада.

Живіть же, рідненькі, 100 років на радість!

„Пісня про тата”.

Учень 14.

Діти мріють, ласкою зігріті,

Щоб ніколи не було біди.

Щоб були рідненькі в цілім світі

Тато й мама з нами поруч, назавжди!

Учитель.

Материнство... Святе й прекрасне. У всіх народів, у всі віки жінка - мати була охоронцем, добрим ангелом домашнього вогнища, мати вчить мудрості, піклується про нас, дає поради, оберігає кожного із нас до старості. Не випадково, з глибокої давнини люди поклоняються материнській любові в образі Богородиці Святої діви Марії. Вдивіться в її обличчя (на стіні висить ікона Божої Матері). В ньому немеркнуча краса, внутрішнє світло, доброта, велика материнська любов.

(Дівчинка підходить до ікони і, склавши руки, промовляє).

Учень 15.

Улюблена Мати, я тебе благаю на поміч, я завжди чекаю

Поможи нам, Мати Божа в біді і в розлуці

Я до Тебе зношу грішні свої руки.                                                

(Всі встають і читають молитву, повернувшись до ікони).

Є в мене найкраща на світі матуся,

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

До тебе, Небесная Ісусова Ненько.

Благаю у Тебе щирими словами

Опіки і ласки для любої мами,

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам подай сили,

Щоб вивела діток у світ та й у люди,

Щоб нами раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До Тебе, царице, на сонячнім троні.

(Діти сідають).

Вчитель.

Мама - незгасна наша зірка. Це перше слово, яке вимовляє з радісною усмішкою кожна дитина. Мама - це те слово, яке вимовляє людина в хвилини страждання! і горя. І кожен скаже: „Найкраща матуся - це моя мама”.

(Інсценізація. Кімната. Мама плете. Донька читає.)

Донька.

- Є чимало мам на світі, мами добрі, мами світлі,

Та одна є наймиліша. Хто така?

- Скажу вам я - (Підходить до мами, пригортається.)

Рідна матінка моя.

Донька.

- Скажи, матусенько, мені

За що мене ти так кохаєш?

Ти бережеш мене у сні,

І вдень мене ти доглядаєш!

Мати.

- Люблю тебе, бо чемна ти,

бо слухаєш мене ти завжди,

І любиш рано в школу йти,

Люблю тебе, що ти весела,

Мов ластів'ятко чарівне,

Але скажи мені, маленька,

чому так любиш ти мене?

Донька. (Пригортається).

- За все тебе люблю, нене,

Люблю матусеньку свою,

Я і сказати не умію,

Як я тебе люблю, люблю.

(Звертається до всіх).

Кажуть, що на світі сонце найясніше,

Та всміхнеться мама - і стає світліше.

Кажуть, що без сонця не розквітнуть квіти,

А хіба без мами є щасливі діти?

(Пригортаючись).

Я до неї серцем любо пригорнуся,

Хай сіяє сонце, як моя матуся.

Пісня „Сонечко”.

Учень 16.

І коли згрубіла ваша мова,

їй здобудьте ласку із грудей,

Бережіть її від злого слова,

Бо найглибші рани від дітей.

Учень 17.

Мати піде, в серці лишить рану -

Всохне корінь твій і верховіть.

Заклинаю: бережіте маму!

Діти світу, матір бережіть!

Учень 18.

Мамо люба, добра, мила,

Як іще назвать тебе?

Це ж для мене ти пошила

З шовку плаття голубе.

Ти мені читаєш книжку,

Хочеш розуму навчить.

Ляжу спати - ходиш нишком,

Все боїшся розбудить.

Захворію хоч злегенька -

Цілу ніч не будеш спать.

Тож дозволь тебе, рідненька,

За усе поцілувать.

Учень 19.

Пробач мені, лелечко-мамо,

Провини дитячі мої,

Люблю я тебе, моя рідна,

Ласкавії очі твої.

Учень 20.

Пробач мені рідна, хороша,

За біль, що тобі я завдав.

Хай в косах не віє пороша,

А квітами квітне весна.

Учень 21.

Як виросту, мамочко мила,

Дороги твої я встелю

Квітками з весняного дива

За ласку й турботу твою

Учень 22.

В нас мами всі чудові, молоденькі,

Красуні всі, чарівні, як весна.

Ми любимо усіх вас, дорогенькі,

А зараз для вас пісня хай луна.

„Пісня про маму” .

Учень 23.

           Дорогі наші мами і тата! Хоч ми ще маленькі, та в нас є теж свої бажання. Як інколи хочеться вашої додаткової уваги, і не завжди хочеться відповідати на ваше „Чому?”.

Учень 24.

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають -

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне: „Чому? Чому?”

Хлопчик. Ти чому образив Віту?

Дівчинка. А чому отримав двійку?

Хлопчик. А чому прийшов так пізно?

Дівчинка. Ти чому в шкарпетках різних?

Хлопчик. Ти чому такий непослух?

Дівчинка. А чому не стелеш постіль?

Хлопчик. Ти чому це вірш не учиш?

Дівчинка. А чому портфель без ручки?

Хлопчик. А чому такий синець?

Учень 25.

Ох, настане мій кінець.

Не поясниш їм ніколи,

Хоч би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи -

Хай питають вчителів.

Учень 26.

Ось так трапляється в кожній сім'ї. А щоб вам легше було нас зрозуміти, ми підготували для вас дитячі заповіді.

(Діти читають заповіді і дарують їх батькам).

Учитель.

Щоб краще зрозуміти наших діток, ми , мабуть, повинні вміти поставити себе на їхнє місце. Адже всі ми родом з дитинства. І теж були в чомусь неслухняними, любили пустувати, гратися. Тож і я зараз пропоную погратися і позмагатися. І всі ми повинні бути рухливі, активні, усміхнені, інакше гри не вийде.

Конкурс 1. „Будь уважний!” (для татусів). Ведучий називає дату народження дитини, а татусі відгадують.

Конкурс 2. „Впізнай себе”, (для мам). Виходять 3-4 мами до виставки малюнків „Моя матуся” і серед портретів шукають свій.

Конкурс 3. „Впізнай” .Серед учнівських зошитів впізнати зошит своєї дитини.

Конкурс 4. „Впізнати дитину по голосу”.

Конкурс 5. „Хто швидше надує кульку”.

Конкурс 6. „Танцювальний”. Діти з батьками виконують танець „Малесень-ких каченят”.

Учитель.

Не можемо ми сьогодні проминути увагою наших рідних, добрих, любих дідусів і бабусь.

Учень 27.

- Діти любі, - каже мати,

- Треба старших поважати.

І дасть Господь усього світу

Вам прожити довгі літа.

Учень 28.  

А ще в Бога прошу,

Свій уклін приношу,

Дідусеві довго жити

І бабусю всім любити,

Бо пошани вартий сивий волос

І старий тихенький голос,

І тим зморшкам, подивіться,

Станьте ближче, поклоніться.

Учень 29.

Любий, добрий мій дідусю!

Я твоя онучка.

Прибігаю я до тебе,

Як поради треба...

Я твої слова розважні

Пам'ятати буду.

У життя твою науку

Понесу я всюди.

Хай тебе в своїй опіці

Бог не опускає.

Хай тобі міцне здоров'я

Й силу посилає.

Учень 30.

Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати;

І людям добро завжди дарувати.

Бабусю, дай ручки твої поцілую,

За шийку тебе обійму,

І щічки погладжу...

Ти знаєш, бабусю,

Як дуже тебе я люблю!

І ти мене любиш,

Хоч я неслухняна,

Частенько і шкоду роблю,

Та все ти пробачиш,

Мене поцілуєш,

Бо я тебе дуже люблю!

„Пісня про бабусю”.

Учень 31.  

Дай, бабусенько й дідусю,

Поцілую сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Учень 32.

Хай в житті вам радість буде

Процвітайте, як той цвіт,

Дай же, Боже, любим, рідним,

Многих, добрих, щасних літ.

Учень 33.

Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, чудові слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

Учень 34.

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

Учень 35.

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло!

Учень 36.

Татку, татусеньку, таточку, татку,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе я обняти -

Ти мій порадник, заступник і друг!

Учень 37.

Я й до бабусі з любов'ю звертаюсь:

Бабусю, бабуню, бабуле моя!

І до бабусиних рук притуляюсь

Та відчуваю в них лагідність я.

Учень 38.

І до дідуся іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком біжить.

Учень 29.

Слово чарівне!

Яка в ньому сила!

Скажеш з любов'ю -

і радість росте!

Слово ласкаве народжує крила -

Ви не забудьте ніколи про те!

Учень 30.

Донечко, синку, сестрице, братусю -

Дружна, велика, весела сім'я!

Таточку, мамочко, бабусю, дідусю -

Мій оберіг і родина моя!

Учитель.

Прийшов час закінчувати нам свято. Ми вдячні всім, хто з нами тут. Бажаєм щастя вам, здоров'я, радості багато, щоб вік ваш довгим і безхмарним був. Та нехай з вами по життю крокує материнська ніжність, батьківська підтримка, бабусина і дідусева мудрість. Хай вам щастить!

ЛЮБІ МОЇ, Я ВАС ДУЖЕ-ДУЖЕ ЛЮБЛЮ!!!

ПОКАЖІТЬ МЕНІ, ЩО ВИ ТАКОЖ.

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів.

           1. Дорогі батьки, пам'ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

          2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших  Прошу вас поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

          3. Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

          4. Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

          5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

          6.  Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

          7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

          8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь-ласка, кращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково:

Ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

          9.  Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували.

           Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.