ДОСВІТНІ ВОГНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Тема: Досвітні вогні Лесі Українки.

Мета: поглибити   знання   дітей   про   українську   поетесу,   яка   зробила неоціненний   внесок  у  скарбницю   національної культури.   Дати можливість   учням   декламувати   знайомі   вірші   Лесі   Українки. Закріпити вміння самостійно інсценувати твір, емоційно передаючи в особах його зміст. Розвивати творчість дітей. Виховувати повагу до поетеси Лесі Українки.

Вчитель.    

Ми сьогодні з вами

Поведемо мову

Про чудову жінку

Всім людям відому.

Оце перед вами

У квітках, барвінку,

Наша поетеса -

Леся Українка.

Народилась Леся

В Новограді-Волинському.

Над усе вона любила

Землю українську.

Ведуча 1.   

          Є в Україні стародавнє місто Новоград-Волинський. А в ньому затишний будиночок на мальовничому березі річки Случі. Багато років тому тут народилася дівчинка, яка згодом стала поетесою, на весь світ відомою - Леся Українка. Цей псевдонім їй придумала мама. Справжнє прізвище Лесі - Лариса Петрівна Косач.

Ведуча 2.   

           Народилася Леся Українка в 1871 році на Волині. У дитинстві Лариса була жвавою і допитливою дівчинкою. У 4 роки добре читала, а в 5 років уже написала досить змістовного листа дядькові Михайлу Драгоманову.

Ведуча  1.   

            Леся зростала в родині, де любили й шанували літературу, її мати була українською письменницею, яка прибрала собі творче ім'я Олена Пчілка. Тож доньку також вабила поезія. Свого першого вірша - „Надія” - вона написала, коли їй виповнилось 9 років. У ньому йшлося про долю Лесиної тітки Олени, яку було вислано з України. Ось послухайте цей вірш.

Учень читає вірш „Надія”.

Вчитель.    

           Ці слова від дитячих років всім серцем запам'ятала майбутня поетеса й дотримувала його все життя. Найперше Леся Українка полюбила та вивчила творчість людей рідного краю, присвятила коханій Волині не один вірш. Один з них вона присвятила своїй матері.

Учень читає вірш „Вечірня година”.

Ведуча 2.   

            Жити їй було нелегко. Вона з дитячих років страждала на тяжку невиліковну хворобу. Яка мучила її протягом тридцяти років.  Але й  малою  Леся  намагалась  стійко  зносити  біль, переборювати труднощі, не плакати, не кричати. Про це свідчить її вірш  „Як дитино бувало”.

Вчитель.

           Як гарно пише поетеса про нашу рідну українську природу! Любила вона і поле, і ліс, і все живе, дівчинкою підгодовувала пташок. Леся написала вірш  „Мамо, іде вже зима”.

          Діти  зверніть  увагу  на  зміст  вірша.   Хто  є  головними героями?

Дитина читає вірш „Мамо, іде вже зима”.

 Вчитель.          

Як мама відповідає на запитання маленького синочка?

(Відповіді дітей).

Вчитель.

            У Лесі теж була добра і ніжна мама. Леся її дуже любила і про все розпитувала, як цей хлопчик. А мама пояснювала, учила Лесю читати, писати, розповідала їй казки, співала пісні, а маленьким діткам колискові. І Леся Українка коли виросла теж склала колискову „Місяць яснесенький”, а композитор Яків Степовий написав музику до неї. Давайте послухаємо цю пісню.

Дитина співає пісню.

Ведуча 1.

          Леся   господарювала   вдома,   як   доросла,   а   малі   залюбки допомагали їй. Усі діти в родині Косачів змалку привчалися до праці. Кожна дитина мала свій маленький квітничок. А ще Леся зі своїми братами та сестрами посадила садочок : яблуньки, грушки, вишеньки. Згадкою про той садок і став вірш „Вишеньки”, а композитор Яків Степовий написав до нього музику.

Учні виконують пісню „Вишеньки”.

Вчитель.

             Чимало своїх поезій Леся Українка присвятила морю. Туди їй доводилося   приїздити   часто,   бо   теплий   морський   клімат допомагав боротися з тяжкою недугою. Отож до моря вона ставилася з особливою ніжністю. Давайте згадаємо їх сьогодні.

Діти читають вірші „Вже сонечко в море сіда”, „Тиша  морська”, „Плине білий човен”.

Вчитель.

          Леся була лагідною, привітною, чуйною. Люди з народу горнулися до неї й могли годинами наспівувати їй старовинні мелодії, розповідати бувальщину. В той час всі діти одягалися в українське вбрання, співали українські пісні, грали в народні ігри. Згодом уже дорослою Леся Українка почала збирати зразки української народної творчості. Були серед них і дитячі ігри. Ці ігри відрізнялись від наших ігор в які зараз грають діти. Наші діти зараз надають перевагу сучасним комп'ютерним іграм. Давайте пограємо в одну із записаних Лесею ігор „Пускайте нас”.

Діти грають в гру „Пускайте нас”.

Вчитель.

          А тепер, діти, подивіться уважно на ці малюнки.

(Вчитель показує ілюстрацію до твору).

           Як вигадаєте, який твір Лесі Українки вони ілюструють? Звичайно, ви легко здогадалися, про що говорять малюнки.                                                                            

           А ось діти підготували інсценівку за мотивами цієї казки.

Діти показують інсценівку з казки „Біда навчить”.

Вчитель.

          Діти, де ми можемо помилуватися краще красотою природи в місті,

чи в селі?

(Відповіді дітей).

           У своїх віршах поетеса передає красу українського села. Вона любила в ньому все, навіть маленькі вузенькі стежинки. У її серці жили любов і доброта. А щоб переконатися у цьому послухаємо Лесині вірші у вашому виконанні.

(Діти читають вірші біля виставлених українських пейзажів: „На зеленому горбочку”,  „Одна балочка весела”,  „Ярочки зелененькі”).

Вчитель.

           Найбільше  подобалось  Лесі  весна.   Для   сестри  Олесі вона

написала вірш „Веснянка”. Ось послухайте цей вірш.

           Про що просить Леся сестру?

Дитина читає вірш „Веснянка”.

           Як змінюється поведінка птахів з приходом весни?

(Відповіді дітей).

             Не тільки все це помітили, але і Леся Українка написала вірш „Щебетала пташечка”, який пізніше став піснею. 

Діти співають пісню.

Вчитель.

            Щиро любила Леся землю, природу України. Кожне деревце, квітку, травинку вважала своїми молодшими братами і сестрами. Леся часто плела віночки із квітів і прикрашала ними свою голівку. Вважалось, що віночок може захистити молоду дівчину. У ньому кожна квіточка ніби оберіг від лиха, від нечистої сили і щось символізує.

           Давайте і ми з вами сплетемо віночок пам'яті для  Лесі Українки. Діти ви побачите квіти для віночка і кожен з вас розповість про квітку, яку любила Леся Українка.

(На дошці заготовлено каркас-коло з листочками і прив'язаними стрічками. Діти по черзі вплітають свої квіти у віночок і розповідають легенди.)

Учні.

           1. Я вплету до віночка ромашки - символ миру і кохання. Це улюблені Лесині квіти. Нині медицина здолала таку хворобу, як туберкульоз. Колись він забирав багато життів, надто молодих, зокрема і Лесине. Раніше існувало товариство боротьби з туберкульозом, і його емблемою була ромашка.

           2. Я хочу вплести барвінок. Існує легенда. Хлопець Бар полюбив дівчину Вінку. В день весілля відьма окропила їх чарівним зіллям і   молодята   щезли.    Матері   скропили   землю    сльозами   і незабаром з'явились квітки, які й назвали барвінок. З того часу вважають барвінок символом життя, пам'яті і вдячності.

           3. А я безсмертник вплету. Він тому так і називається, що людям і                     здоров'я дарує. Його відвар від багатьох хвороб допомагає. Безсмертник - символ безсмертя.

           4. Я вплету у віночок волошки. Люди по-різному ставляться до! них. Одні милуються їх квітами, інші - знищують, як бур'ян, треті - бережно збирають, як лікарську рослину. Про волошку існує багато легенд. Колись кохали одне одного селянський син і русалка. І все було в них добре, але не дійшли згоди, де жити. Василь умовляв її залишитись на землі, а русалка кликала його на дно озера. А коли зрозуміла, що не зможе вмовити, перетворила коханого на скромну квітку, що кольором нагадує голубе плесо води. Волошки - символ вірності і постійності.

           5. А  я  хочу вплести  до  Лесиного  віночка  калину  -  символ краси, вроди і мужності.

           6. Я   вплету  конвалії.   Здається,   ця   квітка   виточена   руками лісових гномів. У народі ці квіти порівнюють з перлинами щасливого сміху лісової Мавки. Конвалії - символ ніжності і чарівності.   Леся   назвала   свій   перший   друкований   вірш „Конвалія”, який написала у 13 років.

           7.  Незабудки - квіти постійності і вірності.

           8. Мак - символ печалі і туги. Ми сумуємо за тобою, Лесько, тому вплітаємо мак у віночок.

Вчитель.        

А ми на якій землі живемо?

(Відповідь дітей).

           Так ми живемо на Україні. Це наша Батьківщина, наша рідна земля і ми з вами її любимо. Давайте за співаємо про свій рідний край пісню.

Діти співають пісню „Ой люблю бір зелений”.

Вчитель.        

          Сьогодні ми з вами, діти, слухали незабутні Лесині вірші,

співали пісні, гради гру, інсценували уривок з казки и немовби стали багатшими від того. Бо про Лесю Українку можна сказати словами Мавки:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Яв серці маю те, що не вмирає!